Олександр Тараненко. Український демінутив як вияв національної ментальності: так і ні
DOI 10.33190/0027-2833-347-2026-2-003
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-0269-8954
У статті привертається увага до того, що в обговоренні питання про мотиваційні основи емоційно-оцінних конотацій системи українських демінутивів і традиції їх уживання (зокрема, про укр. воріженьки) не можна зводити цю мотивацію тільки або переважно до особливостей українського національного менталітету, як це нерідко буває, а саме до «кордоцентричності» українців. Творення і функціонування таких одиниць визначається значно складнішим комплексом як позамовних, так і власне мовних чинників. Це: а) дійсна зумовленість їх у відповідних випадках найзагальнішим прагматичним (з розподілом позитивних і негативних оцінок між назвами приємного, потрібного — неприємного, шкідливого) і конкретнішими соціально-історичними та географічними факторами життя українського народу, що, у свою чергу, могло, безперечно, стимулювати формування відповідних аспектів його національної ментальності. Однак справді наявний у таких формах емоційно-чуттєвий компонент не зводиться тільки до вираження пестливості. Це також кілька інших конотативних комплексів (вираження іронії, зневажливості та ін., а також підкресленої скромності мовця); б) формування нової української літературної мови переважно на народнорозмовній основі з наявністю також фольклорного елементу, тобто стильові традиції літературної мови. Тому в ряді випадків такі демінутиви являють собою тільки певну стилістично забарвлену форму без відповідного змісту — це своєрідні штампи, що виникали в народній поезії як механічне перенесення демінутивно-емоційного оформлення на різні слова, якими є, зокрема, й деякі назви «ворогів»; в) як наслідок цього — порівняно висока продуктивність словотвірної системи української мови в плані творення розмовних дериватів як зі зменшувальними, так і, навпаки, зі збільшувальними суфіксами, що мають значення розміру, інтенсивності й на цій основі — оцінки, тобто фактор особливостей її структури.
Ключові слова: український демінутив, мова і ментальність, українська ментальність, «кордоцентричність» українців, укр. воріженьки.
Oleksandr TARANENKO
O. O. Potebnia Institute of Linguistics of the National Academy of Sciences of Ukraine
4 Hrushevskoho Str., Kyiv, 01001, Ukraine
Е-mail: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-0269-8954
THE UKRAINIAN DIMINUTIVE AS A MANIFESTATION OF NATIONAL MENTALITY: YES AND NO
This article highlights that the motivational grounds for the emotional and evaluative connotations of Ukrainian diminutives system and of tradition their use (e. g., воріженьки (vorizhenky) cannot be attributed solely or primarily to the peculiarities of the Ukrainian national mentality, as is often the case, — to Ukrainian «cordocentrism». The formation and use of such units depend on a considerably more complicated complex of both extralinguistic and inherent linguistic factors. These include: a) their actual determination in relevant cases by the most general pragmatic factors (with the distribution of positive and negative evaluations between the names of the pleasant and necessary versus the unpleasant and harmful) and more specific socio-historical and geographical factors of the Ukrainian people’s life, which, in turn, undoubtedly can stimulate the formation of corresponding aspects of their national mentality. However, the emotional-sensual component actually present in such forms is not limited to the expression of affection (there are also several other connotative complexes); b) the formation of the modern Ukrainian standard language mainly on a vernacular (colloquial) basis, including a significant folk element, that is the stylistic traditions of the standard language. Therefore, in a number of cases, such diminutives represent only a certain stylistically colored form without a corresponding content (these are peculiar clichés that arose in folk poetry); c) consequently, the relatively high productivity of the Ukrainian word-formation system in creating colloquial derivatives with both diminutive and, conversely, augmentative suffixes. These suffixes, denoting size and intensity, provide a basis for evaluative meaning, that is a factor of the language’s structural peculiarities.
Keywords: Ukrainian diminutive, language and mentality, Ukrainian mentality, Ukrainian «cordocentrism», Ukrainian воріженьки (vorizhenky).
REFERENCES
Belinskii V. G. (1949). Pis’mo k Gogolyu. V. G. Belinskii o Gogole. S. I. Mashinskij (Ed.). Moscow: OGIZ, 351–363. [In Russian].
Bezpalenko A. M. (2012). Hender i natsionalnyi kharakter u linhvistychnomu vysvitlenni. I slovo vashe otzovetsya…: K 80-letiyu so dnya rozhdeniya E. S. Otina. Kyiv: Vydavnychyi dim Dmytra Buraho, 33–45. [In Ukrainian].
Bozhko N. M. (2006). Ridna mova yak zasib samoidentyfikatsii ukraintsiv ta etnozberihaiucha skladova etnichnoi svidomosti. Ukrainska mova vchora, sohodni, zavtra v Ukraini i sviti: zbirnyk naukovykh prats Naukovo-doslidnoho instytutu ukrainoznavstva. Vol. 9, 86–94. [In Ukrainian].
Bulahovskij L. A. (1958). Istoricheskij kommentarij k russkomu literaturnomu yazyku. Kyiv: Radianska shkola. [In Russian].
Chernetskyi V. K. (1970). Deminutyvni formy infinityva v ukrainskii movi. Movoznavstvo, (5), 42–48. [In Ukrainian].
Diakonenko V. M. (1930). Zdribnili formy v ukrainskii movi. Zbirnyk sektsii hramatyky ukrainskoi movy. O. Kurylo (Ed.). Book 1. Kyiv: [no publ.], 73–113. [In Ukrainian].
Firsova N. M. (2004). O natsional’nyh harakterah ispanoyazychnyh i angloyazychnyh narodov v sopostavitel’nom plane. Filologicheskie nauki, (2), 51–58. [In Russian].
Frei H. (1929). La grammaire des fautes. Paris: Geuthner.
Fufaeva I. V. (2018). Uhod ot kategorichnosti ocenki s pomoshch’yu diminutivov kak proyavlenie sovremennogo russkogo etiketa. Vezhlivost’ i antivezhlivost’ v yazyke i kommunikacii. I. A. Sharonov ( Ed.). Moscow: Politicheskaya enciklopediya, 287–291. [In Russian].
Gawroński А. (1928). Wartość uczuciowa deminutywów. A. Gawroński. Szkice językoznawcze. Warszawa etc.: Gebethner i Wolff, 199–217.
 mov_2026_2_3.pdf | [ ] | 403 kB | 32 Downloads |
