Олександр Тараненко. Проблема українського вокатива: хитання між мовними прескрипціями і мовною практикою
DOI 10.33190/0027-2833-343-2025-4-003
Олександр ТАРАНЕНКО
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-0269-8954
На загальному тлі поступового більшого чи меншого звуження функціонування в загальнослов’янському мовному просторі форм кличного відмінка іменників (аж до їх фактичного зникнення) в українській мові ця категорія хоча й лишається однією з відмітних її ознак, але також дедалі більше виявляє тенденції до обмеження (з поєднанням при цьому як внутрішніх, так і особливо зовнішніх факторів — впливів з боку російської мови). Тому в умовах уже незалежної України, коли суспільство стало приділяти значно більше уваги питанням своєї мови, актуалізувалася й проблема повернення відзначеної граматичної категорії до повноправного функціонування.
У межах названого періоду можна відзначити цілком очевидну активізацію вживання форм кличного відмінка, але це виявляється здебільшого в настановах нормативних джерел та в мові перекладної літературної і кінопродукції, а також, хоча й істотно меншою мірою, у сфері офіційно-ділового спілкування та в текстах високого стильового регістру, тобто переважно не в спонтанній (живій), а в «редагованій» мовній практиці. Крім того, спостерігається розширення тенденції до нормативно не санкціонованого вживання в іменниках першої відміни з основою на шиплячий форми кличного відмінка з флексією -о: магараджо, рикшо, Гаркушо та ін.
Поєднання нормативних прагнень до послідовного запроваджування форм кличного відмінка для іменників чоловічого і жіночого родів у позиції звертання з нинішньою реальною ситуацією їхнього функціонування в живій мові робить проблему українського вокатива однією з найскладніших в ряду мовних явищ, що вважаються «репресованими» в минулому й тому потребують відродження.
Ключові слова: кличний відмінок (вокатив) в українській мові, сучасна українська літературна мова, український мовний пуризм.
Oleksandr TARANENKO
О. Potebnia Institute of Linguistics of the National Academy of Sciences
of Ukraine
4 Hrushevskoho Str., Kyiv, 01001, Ukraine
E-mail: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-0269-8954
THE PROBLEM OF THE UKRAINIAN VOCATIVE: WAVERING BETWEEN PRESCRIPTIONS AND PRACTICE
In the general context of a gradual greater or lesser narrowing of the functioning of the vocative case forms in the common Slavic language space (up to their actual disappearance), in the Ukrainian language this category, although it remains one of language’s distinctive features, also shows an increasing tendency towards limitation (with a combination of both internal and especially external factors – influences from the Russian language). Consequently, in already independent Ukraine, when society started paying more attention to the language issues, the problem of returning the mentioned grammatical category to full-fledged functioning also became relevant.
Within this period, one can note quite obvious increased use of vocative case forms, but this is mainly manifested in recommendations of normative sources and in the language of translated literary and film production, as well as, although to a significantly lesser extent, in the field of official communication and in texts of a high style, that is, mainly not in spontaneous (living), but in «edited» language practice. In addition, one can observe a growing tendency towards normatively unsanctioned use in nouns of the first declension with a stem ending in a hissing sounds the vocative case with the inflection -о: магараджо, рикшо, Гаркушо etc.
The combination of two factors, normative aspirations for the consistent introduction of vocative case forms for masculine and feminine nouns in address position and the current real state of their functioning in a living language, makes the issue of the Ukrainian vocative one of the most complex in a series of linguistic phenomena that are considered «repressed» in the past and therefore need to be revived.
Keywords: vocative case in the Ukrainian language, modern Ukrainian standard language, Ukrainian linguistic purism.
 mov_4_2025_3.pdf | [ ] | 314 kB | 166 Downloads |
