Лідія Гнатюк. Історико-мовні міфи як загроза українській ідентичності
DOI 10.33190/0027-2833-342-2025-3-006
Лідія ГНАТЮК
Навчально-науковий інститут філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
вул. Володимирська, 64/13, м. Київ, 01601, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-8318-3900
У статті окреслено важливу проблему необхідності об’єктивного висвітлення явищ історії української мови, української літературної мови і культури в навчальній літературі й у медіапросторі, що є передумовою усвідомлення українцями витоків рідної мови і власної національної ідентичності. На прикладі підручника з української мови для 9 класу В. Заболотного і О. Заболотного (2017), монографії С. Губерначука (2005) й численних дописів останніх років на різних сайтах, а також відеороликів на каналі «Ютуб» показано поширення хибних тверджень про факти історії української мови. Чимало авторів покликаються на працю М. Красуського, у якій дослідник XIX ст. висловив припущення, що українська мова давніша за санскрит. Деякі блогери «розвивають» цю думку, стверджуючи навіть, що «українська мова — прамова всіх індоєвропейців». Наведено міркування з цього приводу Г. Півторака, на матеріалі його праць показано, що мають знати українці про історію своєї мови. Із покликанням на «Етимологічний словник української мови» та спеціальні дослідження доведено хибність тверджень у згаданому підручнику з української мови щодо лексем страва, мед, кава, які начебто як слова української мови зафіксовані вже в V ст.
Прокоментовано приклади некоректного вживання терміна старослов’янський замість церковнослов’янський щодо пам’яток XVI ст., які походять з українських територій, означення старослов’янський щодо минулих часів, а також хибне твердження, що українська й інші слов’янські мови начебто походять зі старослов’янської, а не праслов’янської.
Такі прикрі помилки формують в українців викривлене уявлення про час виникнення української мови і шляхи її розвитку, про явища української культури і слов’янський контекст у цілому, а відтак — і про власну національну ідентичність.
Ключові слова: історія української мови, походження української мови, старослов’янська мова, церковнослов’янська мова, історико-мовні міфи, Григорій Півторак.
Lidiia HNATIUK
Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics
Educational and Scientific Institute of Philology
Taras Shevchenko National University of Kyiv
64/13 Volodymyrska Str., Kyiv, 01601, Ukraine
E-mail: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-8318-3900
HISTORICAL-LINGUISTIC MYTHS AS A THREAT TO UKRAINIAN IDENTITY
The article outlines the important issue of the necessity for an objective presentation of the history of the Ukrainian language, Ukrainian literary language, and culture in educational literature and the media, which is a prerequisite for Ukrainians’ awareness of the origins of their native language and their national identity. Using examples from the Ukrainian language textbook for the 9th grade by V. Zabolotnyi and O. Zabolotnyi (2017), the monographic study by S. Hubernachuk (2005), and numerous posts on various websites and YouTube video clips in recent years, the article demonstrates the spread of false claims about the history of the Ukrainian language. Many authors refer to the work of M. Krasuskyi, a 19th-century researcher who suggested that Ukrainian is older than Sanskrit. Some bloggers further «develop» this idea, making groundless and irresponsible claims that «Ukrainian is the proto-language of all Indo-Europeans». The article presents the views of the prominent linguist Hryhorii Pivtorak, and, based on his works, explains what Ukrainians should know about the history of their language. References to the Etymological Dictionary of the Ukrainian Language and specialized studies demonstrate the falsehood of the claims in the aforementioned Ukrainian language textbook regarding the lexemes страва, мед, кава, which were allegedly recorded in Ukrainian as early as the 5th century.
Examples of the incorrect use of the term Old Slavonic instead of Church Slavonic in reference to 16th-century texts originating from Ukrainian territories are analyzed, along with the misuse of the term Old Slavonic in relation to past times and the false assertion that Ukrainian and other Slavic languages supposedly descend from Old Slavonic rather than Proto-Slavic.
Attention is drawn to the fact that such unfortunate errors shape a distorted perception among Ukrainians regarding the time of the emergence of the Ukrainian language and the paths of its development, the phenomena of Ukrainian culture and the Slavic context as a whole, and, consequently, their national identity.
Keywords: history of the Ukrainian language, origin of the Ukrainian language, Old Slavonic language, Church Slavonic language, historical and linguistic myths, Hryhorii Pivtorak.
 mov_2025_3_7.pdf | [ ] | 237 kB | 536 Downloads |
