Григорій Півторак. Ще раз про вік української мови
DOI 10.33190/0027-2833-342-2025-3-001
Григорій ПІВТОРАК
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-0646-694X
У статті висвітлюється походження та рання історія української мови. Наголошено на тому, що вона почала формуватися синхронно з іншими слов’янськими мовами після розпаду в середині І тис. н. е. праслов’янської етномовної спільності. Хоч про найдавнішу історію слов’ян та їхню мову достовірних відомостей немає, проте гіпотетично вона може бути реконструйована комплексними дослідженнями стародавніх археологічних культур та лінгвістичних даних. Важливим є також те, що за свідченням історії, кожна етноплемінна спільнота, як правило, мала свою мову. Згідно з науковими даними, слов’яни з’явилися на історичній арені не раніше кінця ІІІ тис. до н. е. на широкому європейському просторі від Вісло-Одерського басейну на заході до нижніх течій лівих приток Дніпра на сході й від Прип’яті на півночі до зони степів на півдні. Отже, весь східний ареал прабатьківщини слов’ян містився в межах сучасної України. Археологічним еквівалентом первісних слов’ян, на думку багатьох дослідників, була тшинецько-комарівська культура ХV–ХІ ст. до н. е. Після неї на зазначеній території змінилася низка праслов’янських землеробсько-тваринницьких археологічних культур. Від V–VІ ст. н. е. простежується їхня безперервна спадкоємність. Протягом VІІ–VІІІ ст. виникли переважно праукраїнські союзи племен державницького типу, у процесі консолідації яких сформувалася ранньоукраїнська держава Русь (Київська Русь). В історії української народнорозмовної мови виділяються три етапи: сприйняття і засвоєння праслов’янської етномовної спадщини (VІ–VІІ ст.), наявність мовних особливостей дописемного періоду (VІІІ–Х ст.), поява нових переважно фонетичних рис, зумовлених занепадом редукованих (ультракоротких) о та е (писемно ъ та ь — кінець ХІ – перша половина ХІІ ст.).
Ключові слова: слов’яни, археологічна культура, прабатьківщина слов’ян, праслов’янська мова, етноси, етногенетичні процеси, анти, склавини, праукраїнці, етногенез, глотогенез, культурна неперервність, племінні союзи, етномовна спадщина.
Hryhoriy PIVTORAK
O. O. Potebnia Institute of Linguistics of the National Academy of Sciences of Ukraine
Kyiv, Ukraine
Email: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-0646-694X
ONCE AGAIN ON THE AGE OF THE UKRAINIAN LANGUAGE
This article explores the origin and early history of the Ukrainian language. It emphasizes that Ukrainian began to form concurrently with other Slavic languages following the disintegration of the Proto-Slavic ethnolinguistic community in the mid- 1st millennium AD. Although reliable data on the earliest history of the Slavs and their language is lacking, it can be hypothetically reconstructed through comprehensive research involving ancient archaeological cultures and linguistic evidence. Historical accounts suggest that every ethno-tribal community typically had its own language. According to scholarly data, the Slavs emerged on the historical stage no earlier than the late 3rd millennium BC, across a broad expanse of Europe — from the Vistula–Oder basin in the west to the lower courses of the Dnieper’s left tributaries in the east, and from the Pripyat River in the north to the steppe zone in the south. Thus, the entire eastern area of the Slavic homeland lay within the borders of present-day Ukraine. Many researchers identify the Trzciniec–Komariv culture (15th–11th centuries BC) as the archaeological equivalent of the early Slavs. It was succeeded in this region by a succession of Proto-Slavic agricultural and pastoral cultures. From the 5th–6th centuries AD, their cultural continuity can be traced without interruption. During the 7th–8th centuries, predominantly Proto-Ukrainian state-like tribal unions emerged, whose consolidation eventually led to the formation of the early Ukrainian polity known as Rus’ (Kyivan Rus’). The history of the vernacular Ukrainian language is commonly divided into three stages: the adoption and assimilation of Proto-Slavic ethnolinguistic heritage (6th–7th centuries); the linguistic features of the pre-literary period (8th–10th centuries); and the emergence of new, mainly phonetic, traits caused by the reduction and loss of the ultra-short vowels o and e (written as ъ and ь), starting in the late 11th and continuing into the first half of the 12th century.
Keywords: Slavs, archaeological culture, Slavic homeland, Proto-Slavic language, ethnic groups, ethnogenetic processes, Antes, Sclaveni, Proto-Ukrainians, ethnogenesis, glottogenesis, cultural continuity, tribal unions, ethnolinguistic heritage.
 mov_2025_3_2.pdf | [ ] | 333 kB | 867 Downloads |
