Владена Кірілічева. Семантика граматичних евіденціалів та особливості її відтворення засобами «неевіденційних» мов
https://doi.org/10.33190/0027-2833-339-2024-6-004
Vladena KIRILICHEVA
O. O. Potebnia Institiute of Linguistics of the National Academy of Sciences of Ukraine
4 Hrushevskoho Str., Kyiv, 01001, Ukraine
E-mail: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0003-0974-1836
Стаття присвячена опису семантики граматичних евіденціалів та способів її відтворення засобами мов, у яких джерело інформації не маркується граматично (так званих неевіденційних мов). Особливу увагу було приділено критичній оцінці «вузького» та «широкого» визначень евіденційності, зокрема проблемі виділення неграматичних (лексичних / функціональних) евіденціалів і тлумачення форм на стику між «чистою» евіденційністю та епістемійною модальністю.
Оскільки обсяг модальних домішок в евіденціалах прямо залежить від типу (та розміру) евіденційної системи, з метою отримання максимально репрезентативних результатів було обрано одну найбільш базову, «бінарну», евіденційну систему (турецьку) та одну розвинену, п’ятикомпонентну, систему (таріанську). Після аналізу загальних граматичних значень, закладених в обраних евіденційних системах, було здійснено пошук їхніх лексико-синтаксичних відповідників в українській та англійській мовах.
У результаті аналізу турецьких евіденційних форм обґрунтовано їхній багатофункціональний характер і підкреслено особливу роль контексту для їх опису та перекладу. Стосовно таріанських евіденціалів встановлено, що ефективність їх відтворення засобами «неевіденційних» мов коливається. Зокрема, визначено, що евіденціали з семантикою засвідченості (візуальні та невізуальні) піддаються відтворенню відносно легко, тоді як семантика інферентивів і презумптивів характеризується складною структурою, що негативно впливає на якість та повноту відтворення цих форм. Також наголошується на особливому характері переповідної семантики, зокрема на її високій сполучуваності з дубітативною семантикою.
Під час аналізу зазначених мовних форм виявлено низку додаткових евіденційних значень, деяким з яких не приділено належної уваги в дослідженнях з евіденційності (маркування епістемійної позиції мовця, обсягу його епістемійних прав / обов’язків). Перспективу подальших розвідок убачаємо у всебічному описі цих «неджерелопозначальних» значень евіденціалів та дослідженні техніки лексико-синтаксичного відтворення значень граматичних евіденціалів, як для застосування в практичних цілях (наприклад, для полегшення комунікації між носіями «евіденційних» та «неевіденційних» мов), так і для поглиблення розуміння евіденційної семантики та вироблення повнішого, більш емпірично обґрунтованого визначення евіденційності.
Ключові слова: евіденційність, переповідність, дубітатив, епістемійна модальність, переклад, семантика, граматика.
The article deals with the description of the semantics of grammatical evidentials and the ways of its rendering into languages that do not mark information source grammatically (the so-called non-evidential languages). In the course of the study, special attention was paid to the critical evaluation of the «narrow» and «broad» definitions of evidentiality, with a particular focus on the validity of distinguishing non-grammatical (lexical/functional) evidentials and the interpretation of forms within the «pure evidentiality — epistemic modality» continuum.
Seeing as the size of an evidential system has a distinct correlation with the development of modal extensions, two structurally different systems were chosen: a more basic, «binary» one (Turkish evidential system with two choices) and a more developed one (Tariana evidential system with five choices). Following the analysis of basic grammatical meanings, embedded in the chosen evidential systems, a search was carried out for their lexico-syntactic equivalents in Ukrainian and English.
The analysis of Turkish evidential forms confirmed their polysemous nature. The special role of context in their description and translation was emphasized. As for Tariana evidentials, the efficiency of their rendering into non-evidential languages was proven to be somewhat inconsistent. In particular, it was found that firsthand (visual and non-visual sensory) evidential semantics is rendered relatively effortlessly, whereas the complexity of inference and assumption semantics makes its rendering somewhat challenging. The special nature of hearsay semantics was also noted, in particular its high compatibility with dubitative semantics.
The analysis of the aforementioned language forms revealed a number of additional evidential meanings, some of which have not been given sufficient attention in evidential studies (e.g. speaker’s epistemic stance marking, the scope of their epistemic rights/ responsibilities). In future studies, there is a need for a more in-depth description of the «non-source-related» evidential meanings and exploration of the ways in which meanings of grammatical evidentials can be rendered by lexical and syntactic means, both for practical purposes (to strengthen communication between speakers of «evidential» and «non-evidential» languages) and to deepen the understanding of evidential semantics, as well as develop a more comprehensive and empirically sound definition of evidentiality.
Keywords : evidentiality, renarration, dubitative, epistemic modality, translation, semantics, grammar.
 mov_2024_6_4.pdf | [ ] | 313 kB | 244 Downloads |
