Олександр Тараненко. Історико-мовна міфотворчість у новій історії українського суспільства. II
https://doi.org/10.33190/0027-2833-339-2024-6-001
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-0269-8954
3. Неоязичництво (або, точніше, квазіязичництво, псевдоязичництво [Васильев 2002 : 103]) 2 в його виході на рівень оперування мовними даними виявляється в певних колах української національної орієнтації як прагнення, по-перше, шляхом [нібито] реконструкції питомого праукраїнського пантеону, знищеного християнською церквою, продемонструвати прадавність української етномовної історії, що сягає в глибочінь віків задовго до прийняття християнства, самобутність і багатство духовного життя праукраїнців, їхню особливу роль в історії людства і закликати, природно, до відродження цієї духовності, самобутності й прадавньої величі, а по-друге, відновленням і пропагуванням серед народу дохристиянської системи особових імен також сприяти відродженню його самобутності [див. також огляди, зокрема: Клейн 2004; Шнирельман 2015 : т. ІІ гл. 4 разд. «Эмигрантские истоки неоязычества» гл. 10 «Украинский взгляд»; Lesiv 2013; Балушок 2004 (рецензія — з характеристикою, зокрема, наявності в пантеоні наших далеких предків таких богів, як Берегиня, Зоря, Коляда, Купало, Світозар, Слава, Услад та ін., як вимислу автора рецензованої праці)].
Ключові слова: евфемізм, дисфемізм, лінгвістична прагматика, прагмалінгвістика, мовленнєвий акт, імплікатура, пресупозиція.
 mov_2024_6_1.pdf | [ ] | 555 kB | 1045 Downloads |
