Ганна Межжеріна. Неофіційні антропоніми в Галицько-Волинському літописі: Тюима, Белжѧнинъ, Рѧбьць, Ѡловѧньць, Медоушникъ
https://doi.org/10.33190/0027-2833-338-2024-5-003
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0001-8900-577X
У статті з’ясовано функціонально-прагматичні особливості, мотиваційну основу, референтні зв’язки, денотативні і конотативні складники змісту індивідуальних неофіційних антропонімів Тюима, Белжѧнинъ, Рѧбьць, Ѡловѧньць, Медоушникъ в Іпатіївському літописі за списком 1425 року. Для зіставлення залучено Хлєбниковський список середини ХVI ст. та переклади, зроблені Т. Кострубою і Л. Є. Махновцем. Зазначені антропоніми засвідчені тільки у Волинській частині Галицько-Волинського літопису, у статтях *1260–1280 рр., які присвячені діяльності луцького і володимирського кн. Мстислава Даниловича, галицького кн. Лева Даниловича, волинських князів Володимира Васильковича, Василька Романовича. На основі аналізу змісту літописних статей, хронології історичних подій реконструйовано приблизний вік, риси психологічного портрета осіб, які отримали зазначені неофіційні імена. Неофіційне ім’я Тюима належить воєводі, має відойконімне походження, є застиглою формою родового відмінка назви польського міста в Ленчицькій землі. Сигніфікат імені Тюима містить денотативні ознаки, пов’язані із соціальним статусом, військовим досвідом його власника. Під час реконструкції семантики антропоніма Тюима було уточнено обставини походу 1277 р. Мстислава Даниловича, Володимира Васильковича, Юрія Львовича на Литву. Василко Белжѧнинъ і Рѧбьць — воєводи Лева Даниловича. Доведено, що використане в літописі поряд з іменем Василко слово белжанинъ є індивідуальним неофіційним антропонімом, утвореним на основі відповідного етноніма. Ім’я Рѧбьць виникло внаслідок переосмислення значення ‛шуліка’ д.-рус. рѧбьць. В історичних словниках значення ‛шуліка’ д.-рус. рѧбьць не враховане. Неофіційний антропонім Ѡловѧньць належить представнику волинської боярської еліти другої половини ХІІІ ст., раднику Володимира Васильковича, є відапелятивним іменуванням, яке виокремлює носія за родом занять. Ототожнення Олов’янця з особою на ім’я Борко є безпідставним. В імені Степанъ Медоушникъ перший компонент свідчить про боярське походження особи, другий є відапелятивним іменуванням. Встановлено, що Степанъ Медоушникъ був представником волинської боярської еліти другої половини ХІІІ ст., рад ником Василька Романовича. У військових походах бояри Ѡловѧньць і Степанъ Медоушникъ брали участь як члени старшої дружини.
Вважаємо, що обирання для хроніки переважно неофіційних імен воєвод і бояр спричинене передусім вимогами літературного етикету. Водночас неофіційні імена Рѧбьць, Ѡловѧньць, Медоушникъ виконували функцію своєрідних почесних звань, які вирізняли їх власників серед численних воєвод і бояр. Поєднання історико-лінгвістичного аналізу з історико-культурологічним є важливою, а іноді й необхідною умовою об’єктивного дешифрування денотативних компонентів етнокультурного плану, які входять до змісту індивідуальних неофіційних антропонімів ХІ–ХІІІ ст.
Ключові слова: Галицько-Волинський літопис, неофіційний антропонім, Тюима, Василко Белжѧнинъ, Рѧбьць, Ѡловѧньць, Медоушникъ.
 mov_2024_4_3.pdf | [ ] | 491 kB | 413 Downloads |
