Костянтин Тищенко. Прадавність української мови, віддзеркалена в мовах сусідів. 1
10.33190/0027-2833-328-2023-1-002
Костянтин ТИЩЕНКО
Навчально-науковий інститут філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
вул. Володимирська, 64/13, м. Київ, 01601, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0003-0493-1497
Пам’яти Ніни Федорівни Клименко
Визначальні для теми дві групи гомологічних рядів відповідностей явищ української та сусідніх мов поділено на міжслов’янські (1 – 6) та навколослов’янські (7–10).
У першій частині статті систематизовано збіги української мови: (1) з верхньолужицькою мовою (І–ІІ ст.) — компенсаційне подовження е, о > i у закритому складі (Г. Шустер-Шевць), що легалізує поняття праукраїнської мови; протетичні w-; масові лексичні й граматичні збіги; (2) з полабською мовою — таке саме подовження е, о > i (К. Полянський), а у говірках Сіверщини й Закарпаття повний збіг o > ü; також ě «ять» > i; протетичні w-, вокалізація l̥. Далі показано: (3) причетність оскольського реліктового ареалу українських поліських говірок до дії правила периферійних архаїзмів (Ж. Жильєрон); (4) у білоруській мові — масові лексичні й граматичні збіги (Г. Півторак), контраст мовних явищ обабіч лідсько-лоївського пасма ізоглос (Ю. Шевельов); (5) у новгородських грамотах ХІ–ХІІ ст. — системність праукраїнських рис окремих грамот свідчить про впливи говірки Києва (Г. Півторак; В. Янін, А. Залізняк, В. Даль); (6) у праслов’янській мові (ІІ ст.) — (пра)українські новації є у праслов’янському словнику (за списком М. Сводеша).
У другій частині статті показано праукраїнські зв’язки: (7) з готською мовою (ІІІ–IV ст.) через її спільно- та східнослов’янські (В. Топоров, В. Мартинов) і тільки українські впливи — лексичні, граматичні, онімні; (8) з бритськими кельтськими мовами (ІІ ст.) — їхня новація, суфікс сингулятива -ина (Л. Беднарчук), добре засвоєна українською, є репліки онімів і міфологем; (9) з народною латиною (ІІ ст.) — український простий майбутній недоконаний час є аналогією до зах.-романських мов (І. Шаровольський); існують контактні лексичні латинізми; (10) зі скіфською мовою (-V — -ІІ ст.) — заміни давньогрецьких фонем у скіфській вимові (за Аристофаном) — такі ж, як і в українській; від скіфів прийшли фонема укр. /г/ [ɦ] і теонім Вій (В. Абаєв), іранські імена киян з літопису, іранізми у лексиці й онімах. Висновок: мова досі свідчить і про включеність праукраїнських говірок до праслов’янського континууму, і про прадавність контактів.
Ключові слова: українська мова, праслов’янська мова, прадавні мовні контакти, звукові, словотвірні, граматичні відповідники; запозичена лексика, оніми.
 mov_2023_1_2F.pdf | [ ] | 941 kB | 684 Downloads |
