Олександра Малаш. Право на ім’я: проблемні питання української неофіційної антропонімії у XXI столітті
https://doi.org/10.33190/0027-2833-335-2024-2-008
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0002-5726-5646
Стаття присвячена варіативності неофіційних особових імен українців та пов’язаним з нею психологічним аспектам міжособистісної взаємодії.
Ім’я — не лише суспільно-культурне явище, а й одна з актуальних проблем мовної комунікації. На виборі імені позначаються національні, релігійні, соціальні, психологічні установки людини. Антропонім, обраний самим носієм, оприявнює певні особистісні риси, уподобання, орієнтири.
Неофіційні антропоніми, з одного боку, забезпечують людині відносну свободу вибору у плані самоідентифікації, з другого, — наділяють тим самим ступенем свободи співрозмовника, що інколи призводить до нехтування бажаннями самого носія імені та, як наслідок, — прихованої чи відвертої агресії, конфліктів.
При аналізі висловлень (дописів та коментарів) у соціальній мережі Facebook, яка натепер належить до найпопулярніших каналів транслювання суспільної думки, ми виявили посилене акцентування уваги українців на їхніх неофіційних іменах. І хоча ця проблема не є новою (послання, закладені в неофіційні антропоніми, доносили до аудиторії в різний час творці української літератури), у XXI ст. вона постала частиною антропоцентричного світогляду. Дотримання побажань носія щодо конкретного імені визначають як вияв емпатії, поваги до гідності людини, її національної, соціальної, культурної позиції. Блогери, користувачі Facebook діляться історіями врахування чи неврахування їхнього вибору неофіційного імені у повсякденній комунікації, обстоюючи важливість права бути почутими.
Методи відстороненого та залученого спостереження дозволили виокремити найпоширеніші тенденції у ставленні до власних неофіційних імен. Ці реакції безпосередньо пов’язані з потребою мовно-культурної сепарації, що особливо актуально в умовах боротьби за національне виживання й самоствердження.
Ключові слова: українська мова, ономастика, антропонімія, неофіційне ім’я, комунікація, мовно-культурний код, соціальні мережі.
 mov_2024_2_7.pdf | [ ] | 264 kB | 664 Downloads |
