Ганна Межжеріна. Концептуалізація образу Володимира Святого в писемних пам’ятках Київської Русі

https://doi.org/10.33190/0027-2833-333-2023-6-001

Навчально-науковий інститут міжнародного співробітництва та освіти
Національного авіаційного університету
просп. Любомира Гузара, 1, м. Київ, 03058, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
https://orcid.org/0000-0001-8900-577X

Стаття присвячена вивченню особливостей концептуалізації образу Володими­ра Святославича (Володимира Святого) у писемних східнослов’янських пам’ятках ХІ–ХІІІ ст., реконструкції статичного соціально-етичного портрета великого кня­зя в субстантивно-ад’єктивному аспекті. З’ясовано, що соціально-етичний портрет кн. Володимира побудований за допомогою п’ятнадцяти хвалебних епітетів-озна­чень (блаженыи, свѧтыи, страньнолюбьць та ін.), які реалізують семантику відда­ності християнській вірі, праведності, божественної святості, доброчинства, пова­ги, правдивості, мужності. Особлива роль у створенні індивідуалізованого образу кн. Володимира належить словам, які рідко вживалися щодо людини (божьствь­ныи, прѣмоужьственыи, славьныи, трьблаженыи, чьстьныи). Оцінні лексеми засвідчені в автономному використанні, а також у складі формульних синтагм «честь­ныи и славьныи», «благовѣрныи и христолюбивыи», «милостивъ къ нищимъ и къ сиротамъ и къ вдовицамъ». Переважна більшість хвалебних епітетів-означень є агі­ографічними термінами (блаженикъ, блаженыи, христолюбьць, благовѣрьныи та ін.). Уточнено семантику і частоту вживання лексем страньнолюбьць, прѣмоужь­ственыи, равьнохристолюбьць, равьнохристосолюбьць, блаженыи, трьблаженыи. Лексеми блаженыи, трьблаженыи, страньнолюбьць мають більш конкретні зна­чення, ніж у словниках; у використанні щодо кн. Володимира епітета прѣмоужь­ственыи наявний вплив давньоболгарської християнської літератури; композит равьнохристолюбьць виник у результаті словотворчості Іларіона; епітет правьдивъ містить алюзію на цитату з Паремійника. Особливості використання слів блаженыи і трьблаженыи в портреті кн. Володимира відбивають позицію Іакова Мніха в пи­танні канонізації князя. Згадування кн. Володимира в «Житії Олександра Невсько­го» містить алюзію на історію святих Феодора та Іоанна й історію апостола Павла. Хронологія використання агіографічного терміна свѧтыи поряд з іменем кн. Во­лодимира свідчить на користь наукових припущень про те, що його було визнано святим у період між другою половиною ХІ ст. і серединою ХІІІ ст.

Attachments:

mov_2023_6_1.pdf

[ ]

575 kB

311 Downloads