Костянтин Тищенко. Прадавність української мови, віддзеркалена в мовах сусідів. 2

https://doi.org/10.33190/0027-2833-329-2023-2-002

Костянтин ТИЩЕНКО
Навчально-науковий інститут філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
вул. Володимирська, 64/13, м. Київ, 01601, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

https://orcid.org/0000-0003-0493-1497

 ІІ. Українська в навколослов’янському історичному колі індоєвро­пейських мов

7. Сьомий свідок прадавніх складників української мови (ІІІ-IV ст.) — готська мова. Українці не успадкували від готів етнонім, як білоруси (лит. gudai [Гуди]), зате мають численні колоритні готські запозичення — і спільнослов’янські, і виключно українські.

Як зазначає О. Пріцак, «прихід готів на Україну після 166 р. і створення ними держави (від поч. ІІІ ст. до 375 p.) лишили чимало слідів у слов’янських мовах і в матеріальній культурі (так званий меровінзький стиль ювелірних робіт)» [Пріцак 1994 : 702]. Найважливіші культурні мовні запозичення по­діляються на такі групи — ● господарсько-побутові: скло, котел, блюдо, дошка ʽстіл’, колодязь, хлів, горóд, вертоград ʽсад, город’; ● культурні рос­лини й дерева: хліб, морква, виноград, смоківниця; ● тварини: кіт, лев, осел, верблюд; ● суспільно-політична лексика: князь, війт, холоп; ● військові тер­міни: шолом, полк, дружина, булава, меч; ● культурні поняття: серга, худож­ник, бук, буква, буквар, лесть, лестити, улесливий, піст [Пріцак 1994 : 702]); ● повір’я: мара, марити, марево, примара, марний: пор. д.-сканд. mara ʽпри­вид’, д.-герм. *maran-, *marōn- (ODEE : 313), також прасл. mara ʽпривид’ (ЕСУМ, ІІІ : 389). Схожі повір’я були й у давній Скандинавії [Kluge : 454].

Attachments:

mov_2023_2_2.pdf

[ ]

934 kB

1382 Downloads