Ажнюк Б. М. Мовна політика в Україні і перспективи євроінтеграції
DOI 10.33190/0027-2833-327-2022-6-002
Б. М. АЖНЮК
Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України
м. Київ, Україна
Електронна пошта: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
https://orcid.org/0000-0002-9496-1544
У статті розглядається сучасний стан і перспективи мовної політики й мовного планування в Україні з погляду їх відповідності європейським мовним ідеологіям, соціолінгвістичним принципам і практичним підходам. З кінця ХХ ст. дискусія щодо мовної політики ведеться в Україні з позицій протистояння двох мовних ідеологій: 1) необхідність поширення української мови в ті соціальні сфери, в які її не було допущено або з яких було витіснено століттями імперського панування, і 2) збереження деформованої мовної ситуації, з апелюванням до ліберальних цінностей західного зразка, за якими особиста свобода повинна зазнавати якнайменше обмежень. Під приводом впровадження в життя принципів Європейської хартії регіональних або міноритарних мов проросійські політичні сили намагалися законсервувати колоніальну спадщину, зупинити або сповільнити відродження української мови в публічному просторі. Це негативно позначилося на репутації Хартії в Україні.
Соціологічні опитування показують, що прихильники української мови становлять переважну більшість серед тих, хто прагне входження країни в Європейський Союз і НАТО, тоді як серед противників євроатлантичної інтеграції України переважають російськомовні. З початком повномасштабної збройної агресії Росії проти України зростає кількість українських громадян, які в повсякденному спілкуванні перейшли з російської мови на українську. Таким чином вони символічно дистанціюються від ідеології так званого «російського світу» і поповнюють ряди прихильників української одномовності або двомовності з достатнім знанням української мови. Є ознаки того, що доцільність застосування Хартії в Україні щодо російської мови та деяких інших мов може бути поставлена під сумнів. Проте зважаючи на те, що Хартія визнає, що захист регіональних або міноритарних мов не повинен завдавати шкоди державній мові та ставити під загрозу територіальну цілісність країни, вагомих причин денонсувати Хартію немає.
Ключові слова: соціолінгвістика, мовна політика, мовне планування, мовна ідеологія, мовні права, регіональна мова, міноритарна мова, європейська інтеграція.
The paper discusses the current state and the prospects of language planning and language policy in Ukraine from the perspective of their conformity with the European language ideologies, sociolinguistic principles and practical approaches. Since late 20th century language policy in Ukraine has been determined by the battle of two antagonistic language ideologies: 1) advocating the spread of Ukrainian into public spheres from which it was ousted or denied access to by the centuries of imperial domination and 2) conservation of colonial legacy accompanied by appeals to western-type liberal values of human rights and individual freedom. Under the pretext of implementing the principles of the European Charter for Regional or Minority Languages pro-Russian political forces tried to impede the spread of Ukrainian into public life and to conserve the language situation caused by Russian assimilation policy. As a result, the reputation of the Charter in Ukraine was seriously damaged.
Sociological surveys show that Ukrainian speakers prevail among those striving for the country’s membership in the EU and NATO, while those rejecting the prospects of the country’s Euro-Atlantic integration are mostly Russophones. Since the start of the full-scale military aggression of Russia against Ukraine the number of Ukrainian citizens shifting from Russian to Ukrainian in their daily intercourse is ever growing. Symbolically they distance themselves from the ideology of the so called Russian World and join the ranks of the supporters of either Ukrainian monolingualism or of bilingualism with the sufficient knowledge of the state language. There are indications that the feasibility of implementation of the Charter towards Russian and some other languages in Ukraine could be questioned. Yet taking into account that the Charter recognizes that protection of regional or minority languages should not be to the detriment of the official language or threaten territorial integrity of the country, there is no sound reason for its denunciation.
Keywords: sociolinguistics, language policy, language planning, language ideology, language rights, regional language, minority language, European integration.
 mov_2022_6_2.pdf | [ ] | 153 Кб | 30 Завантаження |
