Бріцин В. M., Анiщенко Л. В. Стаття Шарля Баллі «Syntaxe de la modalité explicite» («Синтаксис експліцитної модальності») і сучасна лінгвістика
DOI 10.33190/0027-2833-318-2021-3-003
В. M. БРІЦИН
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України
Київ, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
http://orcid.org/0000-0002-3243-7958
Л. В. АНIЩЕНКО
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України
Київ, Україна
Електронна пошта: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.
http://orcid. org/0000-0001-8766-1343
СТАТТЯ ШАРЛЯ БАЛЛІ «SYNTAXE DE LA MODALITÉ EXPLICITE» («СИНТАКСИС ЕКСПЛІЦИТНОЇ МОДАЛЬНОСТІ») І СУЧАСНА ЛІНГВІСТИКА
У статті розглянуто місце праці «Синтаксис експліцитної модальності» в науковому доробку видатного швейцарського лінгвіста Шарля Баллі, присвяченому категорії модальності, а також визначено роль його ідей у сучасному описі синтаксису.
У лінгвістичному спадку Шарля Баллі концепція модальності виконує надзвичайно велику роль. Представлений ним погляд на модальну організацію речення ґрунтується на теоретичних підходах до опису феномену мови, викладених його учителем Ф. де Соссюром. Теорія модальності у Ш. Баллі є складовою частиною розроблюваної ним загальної теорії висловлювання. Виділення у семантичній структурі речення двох компонентів — модусу й диктуму — стає своєрідним містком від соссюрівської інтелектуалізованої граматики мови до граматики мовлення, яка, зокрема, передбачала й дослідження дії емоційного та афективного чинників, стилістичних аспектів мовної діяльності людини.
На думку Ш. Баллі, модус є сукупністю модального дієслова, яке може містити найрізноманітніші відтінки судження, почуття або волі, і модального субʼєкта, в ролі якого можуть виступати як мовець, так й інші субʼєкти.
Учення Ш. Баллі справило помітний вплив на інтерпретацію категорії модальності в сучасній лінгвістиці. При цьому не всі теорії, в основі яких лежить плідна ідея виділення в реченні модусу й диктуму, мають належну теоретичну переконливість. Ототожнення диктуму з відображенням обʼєктивного, а модусу — субʼєктивного призвело до появи необґрунтованого теоретичного протиставлення обʼєктивної і субʼєктивної модальності. Лише неточним розумінням смислу думок Ш. Баллі можна пояснити й спроби приписати модусу здатність виражати категорію оцінки, емоційність.
Вихідні теоретичні погляди Ш. Баллі виявили свою застосовність для формування когнітивної теорії модальності, яка виходить з інших теоретичних поглядів на феномен мови. У межах цієї теорії модальність визначається як категорія, що описує ментально-чуттєву диференціацію думок мовця в процесі формування ним речення.


