Гнатюк І. Бабій І. Семантико-естетична парадигма назв кольорів у сучасній українській мові
Рецензії
DOI 10.33190/0027-2833-326-2022-5-007
Бабій І.
СЕМАНТИКО-ЕСТЕТИЧНА ПАРАДИГМА НАЗВ КОЛЬОРІВ У
СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі художньої прози
ХХ ст.) : монографія
Тернопіль : Осадца Ю. В., 2021. 238 с.
Монографія І. М. Бабій «Семантико-естетична парадигма назв кольорів у сучасній українській мові (на матеріалі художньої прози ХХ ст.)» присвячена комплексному аналізові лексики на позначення кольору в сучасній українській мові. Зрозуміло, що така вагома в поняттєвому відношенні група загальновживаної лексики не могла так довго залишатися поза увагою мовознавців. Назви кольорів неодноразово були об’єктом наукової уваги. У 1960-тих рр., коли почали з’являтися перші дослідження, присвячені аналізові окремих лексико-семантичних груп лексики української мови, побачила світ стаття А. П. Критенка «Семантична структура назв кольорів в українській мові» (1963). А ще раніше, в 1955–1960 рр., А. П. Кириченко простежив структурно-семантичні типи назв кольорів на ширшому, східнослов’янському, мовному тлі. У 1970-тих рр., коли особливо активізувалися системні дослідження словникового складу української мови, лексико-семантична група назв кольорів стала предметом дисертаційної роботи О. М. Дзівак (1974). У 1980–1990-тих рр., коли в численних стилістичних студіях вивчали глибинну структуру тексту, органічно й закономірно постала потреба в лінгвостилістичному дослідженні кольоровживань у художньому тексті. Саме тоді й з’являється дисертаційне дослідження І. М. Бабій «Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові (на матеріалі малої прози В. Стефаника, М. Коцюбинського, М. Хвильового)» (1997). Новаторство цих студій полягало в приверненні уваги науковців до великих естетичних можливостей колірних лексем, їх здатності створювати різноманітні образи в контексті художнього твору на основі традиційної сполучуваності слів, усталених переносних значень і т. ін. Рецензована монографія є адаптованим варіантом дисертаційного дослідження І. М. Бабій з урахуванням сучасних напрацювань у цій галузі передусім самої авторки (значне розширення ілюстративної бази студій, написання третього розділу та ін.).