Малаш О. Кулик В. Мовна політика в багатомовних країнах: закордонний досвід та його придатність для України
Рецензії
DOI 10.33190/0027-2833-324-2022-3-006
Кулик В.
МОВНА ПОЛІТИКА В БАГАТОМОВНИХ КРАЇНАХ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ТА ЙОГО ПРИДАТНІСТЬ ДЛЯ УКРАЇНИ
Київ : Дух і Літера, 2021. 312 с.
У час, коли Україна, переживаючи пекло повномасштабної війни з російським загарбником, проходить водночас і світоглядне чистилище, переосмислює низку цінностей та вияснює свій подальший цивілізаційний курс, нова монографія Володимира Кулика «Мовна політика в багатомовних країнах: закордонний досвід та його придатність для України» стала ще актуальнішою, ніж відразу після її виходу друком. Адже становлення нашого суспільства як частини високорозвиненого світу в ментальному плані означає розуміння культурно-політичних процесів, що відбуваються у ньому. А мова — це те, що пронизує та творить і культуру, й політику, й повсякденне буття. Навіть коли й саме слово «мова» щодо певної країни доречніше вживати у множині.
Серед найвідоміших праць В. Кулика, здатних пробудити щире зацікавлення в мовознавців — «Revisiting a Success Story: Implementation of the Recommendations of the OSCE High Commissioner on National Minorities to Ukraine, 1994–2001» (Гамбург, 2002), «Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки» (Київ, 2010), «По той бік любові: уявлення громадян про корпус і статус української мови» (Львів, 2010). Статті автора українською, англійською, німецькою мовами присвячені питанням мовної політики, правопису, динаміки етнокультурного самовизначення.
Нова книжка видана київським видавництвом «Дух і Літера» за фінансової підтримки Українського фулбрайтівського кола та Наукового товариства імені Шевченка в США. Цей факт заслуговує на увагу як свідчення єдності українців в Україні та за її межами у прагненні «вивчити різноманіття чужого досвіду та з’ясувати, чи є в ньому щось, що можна було б хоч якоюсь мірою застосувати в нас» (с. 271).
Монографія складається зі вступу та чотирьох розділів, останній з яких водночас є й авторовим резюме щодо застосовності досвіду мовної політики інших країн в українській реальності. Кожний зі структурних елементів книжки (включно зі вступом) має кілька підрозділів.
До вступу «Про що ця книжка» (с. 4–21) вміщено три підрозділи — «Мовна політика» (с. 5–11), «Багатомовні країни» (с. 11–16) та «Закордонний досвід» (с. 16–21), які покликані витлумачити читацькому загалу ключові поняття й терміни. Зокрема, автор пояснює, в чому полягає основоположна відмінність між загальноприйнятим та його власним визначенням мовної політики, між багатомовними державами й багатомовними країнами.
Закордонний досвід (і не лише в царині мовної політики), за спостереженням автора книжки, «багато хто схильний уважати успішним без розрізнення й нерідко без достатнього знання ситуації в різних країнах» (с. 18). Тому очевидна користь цього видання полягає в тому, що воно дозволяє бодай схематично відтворити шлях тих країн і націй, які нині слугують еталоном чи антиеталоном для України. Адже досить часто широкий загал послуговується не фактичними знаннями з історії й сучасності Швейцарії, Фінляндії, Канади тощо, а штампами, які мають мало спільного з реальністю. Про це свідчать і маніпуляції з боку українських (а інколи, на жаль, не лише українських) політичних діячів, оперті на масову необізнаність.
 rez_2022_3_1.pdf | [ ] | 173 Кб | 99 Завантаження |
