Лучик В. В. Походження праслов’янської назви *tyky, -ъve

Стосовно походження назви тиква, яка поширена в різних групах слов’янських мов, у сучасному
мовознавстві сформувалися дві основні версії: 1) псл. *tyky, -w e пояснюється у
зв’язку з гр. σίκος, σίκοος «огірок»; 2) псл. *tyky зводиться до *tykati «штовхати; вдаряти;
встромляти; торкнутися». Перша етимологія набула більшого поширення, але залишається
досить вразливою з формально-фонетичного погляду. Друга переконливіша з формального
боку, але не знайшла надійного семантичного обґрунтування, через що рідше береться до уваги
фахівцями. У статті аргументується автохтонне походження назви тиква у зв’язку з псл.
*tykati, для чого залучаються нові діалектні, ономастичні та культурологічні свідчення з української
та інших слов’янських мов.

Ключові слова: тиква, тикати, назва, праслов’янський, походження, етимологія.

---